Taras Chornovil: “Пару слів про те, з ким же вона так утаємничено (хоча й надто незграбно) літала до Варшави. “

Ну і щоб уже остаточно завершити тему варшавського вояжу Жулі Володимирівни, пару слів про те, з ким же вона так утаємничено (хоча й надто незграбно) літала до Варшави. Її супутником виявився генерал-майор міліції Михайло Цимбалюк. Сьогодні вже відставний – попрощався з міліцейською кар’єрою акурат у лютому 2014 року. На даний час пан генерал очолює Львівську обласну організацію партії “Батьківщина”..

До самого пана Михайла ставлюся нейтрально, без якогось негативу. Знайомий з ним доволі поверхово. Коли я був членом офіційної делегації Голови Верховної Ради Литвина до Львова, де в нас проходили переговори з польською делегацією на чолі з маршалком Сейму, Цимбалюк нас приймав дуже доброзичливо й щиро. Але ми тоді були уособленням чинної київської влади. На час його головування у Львівській ОДА припав пік будівельних робіт до Євро-2012, відомих жахливими зловживаннями. Але як людина Михайло Цимбалюк дійсно викликав симпатію, або ж умів відповідно поводитися. Він робив активну кар’єру при Кучмі, став корисною кадровою одиницею, його спершу активно просували в МВС до рівня керівника обласного управління в Тернопільській та Рівенській областях. З літа 2004 року підвищений до рівня голови Тернопільської ОДА. Але попрощався з посадою зразу після перемоги Віктора Ющенка. Нагадаю, що Жуля Володимирівна тоді теж прийшла до влади й стала прем’єром, але такого цінного нині для себе чиновника тоді зберігати не стала, навпаки, вимагала покарати всіх кучмістських керівників регіональної влади…


Після короткочасного перебування в тіні Михайло Михайлович відновив міліцейську кар’єру, з часом знову повернувся до рівня голови обласної міліції, але до посади керівника області дорости вже не зміг, видно не здобув довіру ні в Ющенка, ні в Тимошенко. І лише після перемоги Януковича зумів відвоювати втрачений плацдарм. Спершу, з березня по червень 2010-го його повернули до стратегічної Львівської області керувати обласним УВС, Після цього повторно довірили Тернопільську обладміністрацію. Але там він затримався лише на пів-року. В грудні генерал перейшов на визначальну посаду голови Львівської ОДА. Його призначення носило неприємний і скандальний присмак. До нього Львівщину очолював Василь Горбаль, але він “нє оправдал високаго довєрія” – не дотиснув і не приручив опозицію, був ліберальним до ворожих для правління Януковича сил, толерантним до місцевих еліт та кадрового потенціалу саме з Львівщини, а не з підконтрольних ПР регіонів, за що не лише був відправлений у відставку, але й зазнав цілком реальних переслідувань. На Цимбалюка покладалися надії, що все кардинально поміняє. До його честі – закручувати гайки він таки не став, але мав достатньо високу довіру адміністрації президента, щоб втриматися на посаді. Крім того, він, як умілий гравець, дезорганізував місцеві політичні еліти (включно з «Батьківщиною»), через що вони для Януковича не видавалися небезпечними.

Доля недонецьких чиновників у команді Януковича завжди була мінливою, на Львівську область незабаром почав претендувати інший клан, чиї апетити вирішили задовільнити посадою обласного очільника. Але пан Михайло не був жорстко звільнений, йому дали можливість піти з гідністю і без «вовчого білета», написавши власне клопотання про відставку.

У 2014-му Михайло Цимбалюк мав стати безумовним фігурантом жорсткої люстрації, але оскільки завбачливо покинув будь-яку службу (державну й міліцейську), то проти нього жодних люстраційних процедур не проводили. Уміння тихо пересидіти погані часи допомогло пану генералу уникнути й розслідувань щодо його діяльності на посаді голови Львівської ОДА та співвідповідального за підготовку львівських об’єктів Євро-2012. Його неконфліктність та вміння подружитися з потенційними опонентами захистило від зайвих звернень у правоохоронні органи та викривальних статей у пресі. І нарешті прийшла Жуля Володимирівна, яка тепер активно підбирає сильні (я тут без жодної іронії) в організаційному плані кадри Януковича й Медведчука, та довірила губернатору Януковича базову західно-українську область.

Можна лише гадати, чому саме з ним вона цього разу поїхала з терміновим і утаємниченим візитом до Польщі. Цимбалюк умисно прилетів для цього до Києва, звідки вирушили у Варшаву разом, хоча йому зі Львова до Варшави ближче, ніж до столиці – міг приїхати самостійно й уже там її зустрічати в аеропорті Шопена. Проте цій поїздці явно надавали трохи важливішого значення. Явно, що зустріч планувалася не з Саакашвілі – його нещодавно також у Варшаві Жуля Володимирівна вже відвідувала, але самостійно. Та й у Цимбалюка з грузинським шахраєм відносини не склалися. Після прориву кордону він у Львові кілька днів вів переговори зі Садовим, Гриценком, Гацьком, ще кількома дрібнішими персонажами, а батьківщинівців відверто ігнорував та навіть неприховано зловтішався, коли відразу після прибуття до Львова його прихильники освистали Тимошенко та піддали її публічній обструкції. Це, щоправда, зараз не заважає Жулі саме з Саакашвілі домовлятися проти Гриценка, що вже викликало в того приступ істерики.

Якогось міжнародного значення постать Цимбалюка теж не має, у Польщі він виявився чи не єдиним з львівських обласних очільників, хто не зумів собі сформувати невелике тамтешнє політичне лобі, його переважно ігнорували. Пригадую вже відзначений візит Литвина до Львова. Тоді голова ОДА був ніби технічною фігурою, яка надала площадку для переговорів з поляками. Навіть керівники підрозділів його адміністрації були більш упізнаваними та акцептованими польською делегацією. Тому припускати, що Цимбалюк став організатором і учасником зустрічі Тимошенко з кимось із польських політичних еліт я б не став. Та й для цього у Жулі є інші канали.

Але Варшава дуже зручний комунікаційний та логістичний пункт, тут дуже легко загубитися й провести конфіденційні переговори. Через це місто щодня пролітає в різних керунках чимало помітних людей (та ж Юля колись по дорозі в Женеву до Коломойського). Тому поява тут не викликає стільки питань, як, наприклад, візит до Відня. Враховуючи міліцейський, організаційний, правовий досвід Михайла Цимбалюка, а також його приналежність до вищих еліт правоохоронних органів часів Кучми-Януковича, задумуюся, а чи не переговори з кимось із утікачів з януковичівської команди відбулися у Варшаві за його участі й сприяння. Тут він дійсно міг виявитися незамінною людиною, особливо з його досвідом у силових відомствах та здатністю до інтриг. Іншого пояснення цього візиту підібрати не можу. А враховуючи дуже активну останнім часом співпрацю Тимошенко з контингентом соратників Януковича й проросійських діячів, така версія видається цілком реальною. До речі: ніхто не відслідковував минулого тижня пересувань таких осіб як Портнов, Гужва й інших з Відня в напрямку польської столиці?

Taras Chornovil





Top