Volodymyr Ariev: “Люди мислячі мають не допустити головного – капітуляції здорового глузду.”

Народний депутат України Volodymyr Ariev

Я не дивлюся телевізор. Він не дає смислів. Гризня, маніпуляція, ангажемент, і як наслідок: емоції захлинають розум і аналіз. Заразно для всіх. Це ставка медіавласників – олігархів і політиків. Їм потрібні не мислячі, а рефлексуючі. Так легше і простіше вирішувати поставлені завдання.
Я не читаю соцмережі. Ну, майже не читаю. Вони не дають смислів, оскільки рідкісні перлини губляться в потоці фейків, руганини, анфренд-кампаній, хейтерства і цинічних кампаній з просування потрібних ідей тим, хто не дивиться телевізор. Вони теж люди, і їх теж треба зробити не мислячими, а рефлексуючими. Такими легше маніпулювати.
Я не читаю українських газет і журналів. Просто нема чого читати. Беззмістовність і банальність в кращому випадку. Дивишся на назву, знаєш хто власник – і наче вже прочитав. Хоча, останнім часом, і неукраїнські теж поволі випадають з довіри – як побачив свою цитату в Нью-Йорк Таймс, не повірив своїм очам. А коли повірив очам, перестав вірити Нью-Йорк Таймс.
Я читаю книги, бо вони дають смисли, але не дають поточної інформації. Вона в новинах через засоби комунікацій, про які вже сказано.
Що робити? По-перше, визнати наявність повноцінної кризи довіри до ЗМІ і кризи самих ЗМІ. Нічого іншого не буде, допоки рекламні бюджети будуть нижчими за собівартість існування мас-медіа, а дотації від власників – політичними. Однак і рекламного ринку не буде, поки медіа впливатимуть на емоції тих, хто потім формує владу чи керує нею. Замкнене коло, яке розривається лише створенням умов відкритого ринку, куди приходять гроші не лише тих, хто в клубі ексклюзивних власників ЗМІ. Фінансова лібералізація – це саме той шанс.
По-друге, дотримуватися інформаційної гігієни. Навчитися розрізняти факти від інтерпретації, правду від пост-правди. Навчитися перевіряти інформацію, бо ця проста функція стала архаїзмом і в ЗМІ, і в соцмережах. Навчитися сумніватися в усьому – основам критичного мислення. Це означає що емоція від прочитаного не повинна брати гору над здатністю осмислити побачене. Інших джерел інформації немає – доводиться мати справу з тими що є.
По-третє, навчити цьому всьому своїх близьких і рідних. Навчити дітей як правильно плавати в потоках інформації і відрізняти правду від маніпуляції. Перший урок – читає щось від чого стискаються кулаки – головна ознака перевірити чи це є правдою взагалі. Фейки розносять тисячі, спростування – сотні. У кращому випадку.
І головне – треба оцінювати небезпеку від масових маніпуляцій тверезо. Європа тільки зараз починає розуміти інформаційні загрози після приходу до влади популістів і радикалізації поглядів. Нам теж варто. Це теж війна. Гібридна війна. Зі своїми союзниками, альянсами, стратегіями, атаками і жертвами. А люди мислячі мають не допустити головного – капітуляції здорового глузду. Інакше морок.


Volodymyr Ariev





Top