Taras Chornovil: “Після кількох знакових візитів Жулі Володимирівни закордон, грошей у партійній касі стало значно більше.”

Кияни вже не перший місяць можуть бачити на кожному кроці біґ-борди й інші рекламні носії, а також партійні газетки «Батьківщини» з гучним написом «Центр захисту Киян». Зараз, після кількох знакових візитів Жулі Володимирівни закордон (до олігарха Коломойського в Ізраїль та до мільярдера Рестіса в Грецію), грошей у партійній касі стало значно більше, тому згадані вище борди загубилися за тисячами нових рекламних площин із «новим курсом країни» від Тимошенко. Але менше реклами «захисників» не стало й загалом дана акція виглядає доволі дорогою.

Воно й не дивно, бо в такий спосіб у Києві та деяких інших містах країни (скоро, у випадку хорошого результату, побачимо щось подібне в кожному райцентрі) Жулина команда вираховує цільові групи електорату, за які й буде вестися найзапекліша боротьба серед любителів скуповувати голоси. Любителі поживитися на халяву, а потім із вдячності віддати свій голос на виборах добре розуміють, що криється за цими плакатами. Розповідями про якісь правові консультації чи навчання їх не відвернеш. А для тих, хто зразу не зрозумів, вчасно піднесуть то пасочку, то продуктовий пакетик, а надалі й пару стогривневих купюр. Це абсолютно не нова, але вперше поставлена на солідний потік технологія знаходження, приручення та підкупу цільових електоральних груп. Якщо Жулі Володимирівні й далі вдаватиметься успішно вишукувати гроші на свою виборчу кампанію, то даною технологією можна стабільно закріпити до мільйона голосів. Працює безвідмовно, але дуже дорого.

Зрозуміло, що з кожним місяцем витрати на такі акції будуть зростати, бо ж і апетит у слухняного електорату не стоїть на місці. Мене якось зацікавило, хто координує всю цю діяльність та звідки йдуть грошові потоки. Тому трохи почав розгрібати інформаційний намул. Зрозуміло, що голова київської міської організації Володимир Бондаренко тут лише весільний генерал. Адже Київ – не віддалена провінція, де можна публічно виставити на головування бізнесюка-рекетира, як наприклад, «хресного батька» Троєщинського ринку. Тут має бути якесь обличчя з нормальною історією. Але за грошовою акцією зазвичай криються інші постаті.

У випадку «ЗГК» такі персоналії теж віднайшлися. Амбіційність Жулиного молодняку змусила декого з них, замість відсидітися в тіні, максимально вилазити на світло й роздавати інтерв’ю. Перший, хто виринув – Віталій Нестор. Особа доволі непримітна, на ньому міг би ланцюжок обірватися, якби не кримський слід. Крим ще не одного з фігурантів Жулиної команди підведе під монастир. Так от, простий пошук у Гуглі та деякі зіставлення дали вихід на бізнес-активність пана Нестора. Виявляється, що він має процвітаючий бізнес в окупованому Криму. І не щось, засноване ще до війни, а зараз віджате окупантами. Ні, все зареєстровано в 2015 році за законодавством РФ. А в 2017 році фірма успішно перереєстрована в єдиному державному реєстрі РФ. Маю на увазі ООО «Игарка» (мовою оригіналу). Сфера діяльності – готельний бізнес, в тому числі й готель «Южная ночь» (це те, що зміг сходу відшукати). Цікава картина виходить: читаю інтерв’ю пана Нестора тут – суцільний патріотизм та любов до Вітчизни (щоправда без жодного кривого слова про Росію й Путіна), а на окупованій території розвиває оздоровлення для жителів «от Москвы до самых до окраин». От тільки станом на початок окупації всі ці об’єкти вже комусь належали, чи не віджаті вони часом у інших громадян, які виявилися не такими лояльними до окупантів або ж не мали таких хороших заступників?..


А ту ми вже переходимо до другої частини нашої детективної історії. Бо те, що Жуля Володимирівна особливо не тривожиться моральним образом, ідейністю та геополітичним вибором своїх підопічних, і так відомо. Згадайте хоча б одіозного міністра оборони, зрадника й російського громадянина Лєбєдєва. Він же путівку в політичне життя купив собі в партійному списку «Батьківщини». Як і горезвісний Андрій Портнов. Про останнього якраз зараз доведеться ще не раз згадуватися. Тож, чому так доля усміхнулася Віталію Нестору водночас і в Києві в партії Тимошенко, і в окупованому Криму? Як кажуть французи: «Шукайте жінку». І вона дуже легко віднайшлася. Це Нестор Яна Володимирівна, дружина координатора акції «ЦЗК». Але в інтернет-ресурсі «Посіпаки», який видає інформацію про помічників нардепів, вона ще фігурує під своїм дівочим прізвищем Коровченко. А тут уже відкриваються зразу аж дві сюжетні лінії. Перша стосується самої Яни Володимирівни, бо була вона помічницею того самого Андрія Портнова (http://posipaky.info/minion/317620), якого звинувачують у переродженні судової системи, провокуванні жорсткого сценарію під час Майдану (нагадаю, тоді він був заступником голови адміністрації президента Януковича) та в напрацюванні «правових» механізмів анексії Криму Росією, включаючи й той фейковий референдум. Шосте скликання, в якому Яна Коровченко працювала в Портнова, закінчилося аж у 2012 році, частину цього часу Портнов уже не був депутатом, а перейшов на Банкову до Януковича. Точних підтверджень не маю, але чув, що вона в той час пішла туди ж разом із шефом. Більше того, мені один раз довелося там побувати в кабінеті Портнова. Я часто забуваю прізвища, але маю добру зорову пам’ять. Крім двох нардепів, вихідців із медведчуківської школи, яким шлях у політику також проклала Тимошенко, у приймальні були ще пару людей: секретарка й помічниця. Одна з них була неймовірно схожа на нинішню Яну Нестор. Ще раз уточнюю: дуже схожа.
Але це лише початок історії. Ще одним помічником Портнова в 5 та 6 скликаннях був рідний брат дружини Віталія Нестора Сергій Володимирович Коровченко, деякий час також і на штатній основі: http://posipaky.info/minion/307534.
Але й це ще не все. Коли на виборах переміг Янукович, а Жулю Володимирівну за деякий час заарештували й засудили, Портнов вигідно прилаштував свого помічника спершу в комісії з питань попередження катувань (!!!) Просто згадайте, як в ті самі дні Жуля Володимирівна в Качанівській колонії демонструвала Ніні Карпачовій синяки ніби від катувань і побоїв, а комісія за участі Коровченка цей факт перевірила й нічого поганого не виявила. Ало! Юле Володимирівно! Ви що, зовсім пам’ять втратили??? Далі Портнов оформив свою людину на «хлібній» посаді начальника управління юстиції в Криму. Якщо врахувати всі земельні й майнові реєстрі в курортних зонах, судове свавілля та державний рекет, можете собі уявити, яке там було золоте дно. Коровченко під час анексії зумів себе належно показати новим господарям – одного лише фейкового референдуму, який без юстиції провести було неможливо, вистачить на похвалу від московських кураторів. Наша розвідка зуміла перехопити розмову двох таких опікунів одіозних рашистських політиків Глазьєва та Затуліна: https://www.youtube.com/watch?v=oxC11tXBFQ8 Для скептиків поясню, що тоді силами СБУ було організовано активну систему перехоплення дзвінків у межах дії наших передавальних станцій, а Крим у той час ще покривали вишки наших операторів. Апаратуру ж для зняття інформації нак серверех мобільних операторів встановили ще за Кучми й наші спецслужби дуже добпе навчилися нею користуватися. А один із співрозмовників якраз перебував на нашій щойно окупованій території. Обидва позитивно відгукуються про Коровченка як людину Медведчука (Портнова до Жулі теж Медведчук десантував) та вважають, що йому варто віддати посаду міністра в новому кримському уряді. Правда тут не склалося. Жадібні до влади аксьоновські гобліни не захотіли ні з ким ділитися, а тимчасовий доступ до «царственного тела» давав їм можливість пролобіювати свої креатури. Тож довелося Коровченку попрощатися з блискучою кримською кар’єрою, а то, дивись, сидів би зараз в Госдумє поряд з Поклонською.

Але Сергій Коровченко часу марно не тратив, бізнес, вочевидь, зумів попереписувати на потрібних людей, принаймні мені поки не вдалося відшукати його кримські активи. Не здивуюся, якщо компанія «Ігарка» виявиться насправді бізнесом не Нестора, а його соратника й родича Коровченка. А ще, вичекавши потрібний час, виринув там, де й повинні виринати в Україні всі кремлівські консерви – у партії «Батьківщина» Жулі Володимирівни. Зараз він разом із нардепом «Батьківщини» Дубілем спільно проводить партійні акції, відкриває дитячі майданчики та офіційно представляється представником цієї партії в 210-му виборчому окрузі (а ви очікували на пропорційну систему з відкритими списками? Наївні! Ті, хто найбільше про неї кричать, перші будуть проти):

https://www.youtube.com/watch?v=4dq1MmcQpGM .

Але повернемося до «Центру захисту киян» від «Батьківщини». Щось дуже вже тут проглядається стиль роботи Коротченка й Портнова. Припускаю, що нереалізований кримський міністр і депутат Госдуми саме в цій ініціативі доклав своїх юридичних умінь. Припускаю, що реально акцію розкручує не без російських грошей не Нестор, а саме Коровченко.

Зараз, правда, над ним почали згущуватися хмари. Появилися викривальні статті (http://www.dsnews.ua/…/kak-krymskiy-ministr-medvedchuka-del… , http://www.dsnews.ua/…/kak-krymskiy-ministr-medvedchuka-del…) , Генпрокуратура й СБУ вивчають причетність Коровченка до участі в злочині державної зради в частині сприяння окупації Криму, про це наводжу в фотографіях копію відповіді СБУ депутату Денисенку, а ще коротку відповідь генпрокурора Луценка: https://www.youtube.com/watch?v=I3G8Uv-e1dQ Коровченко рознервувася й утратив за собою контроль та став брутально погрожуати журналісту, який першим опублікував розслідування, ще й зробив це зі свого телефону, який офіційно зареєстрований на його ім’я в одному з відкритих реєстрів. При перечитуванні подальших посилань будьте обережні – там особливо брудна ненормативна лексика. Це вже викликало обурення всієї журналістської спільноти:

“Ты бл..ть с.ка пожалеешь, на х.й. Всю жизнь будешь жалеть о том, что сделал”(аудіо погроз…

Gepostet von Ivan Zheved am Montag, 26. März 2018

http://imi.org.ua/…/zhurnalist-depo-ua-zayavyv-pro-pohrozy…/
та початок розслідування в Національній поліції:
https://www.depo.ua/…/policiya-vzyalas-za-predstavnika-batk…
Скандал поступово напбирає обертів https://www.facebook.com/zheved/posts/1679106425501171 , уже крутять носом окремі члени «Батьківщини», як той же кримчанин Сенченко, але поки є єдина людина, яка мовчить і робить вигляд, що це її не стосується. Це звісно ж Жуля Володиимрівна Тимошенко.

Цей великий відступ про одіозну постать Сергія Коровченка в «Батьківщині» я тут навів лише як ілюстрацію, хто реально стоїть за так званим «Центром захисту киян». Від таких «захисників» окремий захист потрібний. Але є в цій компанії «ЦЗК» ще одна колоритна постать із колишнього середовища Портнова, яка зуміла вміло конвертувати хороші зв’язки в Партії регіонгів, а потім у «Батьківщині» в реальний фінансовий інтерес, а тому може трошки й поділитися з рідною партією. Маю на увазі основного спонсора згаданої вище акції та й усієї столичної організації партії «Батьківщина» Владу Молчанову, керуючого партнера скандальної будівельної компанії «Столиця» та мережі гіпермаркетів Новус. Це взагалі одна з найколоритніших постатей у Києві, а за сумісництвом, разом із Коровченком реальна господиня столичної організації «Батьківщини», навіть партійний офіс розміщений за адресою її компанії. Пані Молчанова заслуговує на окрему розповідь, там навіть нитки до Юри Єнакієвського знайшли журналісти-розслідувачі. Тому поки тут обмежуся вже викладеним.

Отакі виявилися підгнилі пиріжки у «захисників киян»… А ще ж вибори не почалися, навіть уявити боюся, хто ще повиринає у Жулі Володимирівни упродовж цього року.

Taras Chornovil





Top