Роман Туровець: “Страшна це штука, коли «крокодили» Мі-24 заходять на бойовий курс.”

– Ти глянь, крокодили полетіли! Низенько так…
– А, то наші, рідненькі, нехай літають! Коли вони в небі, на душі спокійніше стає…

Страшна це штука, я вам скажу, коли «крокодили» Мі-24 заходять на бойовий курс. Як не як, вісім тон з гуркотом… А коли ще й «насипають», то на землі можна лише молитися: обробка НАРами та поліровка 30-міліметровими гарматами виглядає більш ніж переконливо. Рашатуристи, наприклад, зразу згадують, де їх мамка народила, як це було в ДАПі в травні 14-го…

Вже бачу кислу міну від типового зрадофіла чи скаженого ватника: «бачили ми, як збивалися ці крокодили в 2014-му…» Так, було. Шкода хлопців, шкода машини… Якби на той момент всі наші вертольоти були обладнані «Адросом», результати були б зовсім іншими. Але скажу вам, що кількість успішних бойових застосувань Мі-24 у десятки разів більша. Українські «двадцятьчетвірки» шинкували на капусту «відпускничків» і місцевих сепарів по всьому району АТО. В районі Дякового в червні 2014-го в якийсь момент у противника був вибір – полягти під ударами українських «крокодилів» чи вийти на кулемети наших же десантників. Вибрали останнє. Фінал був той самий, але не так страшно… А як наші вертольоти ганяли «туристів» і сепарів по Луганщині? Йой… Колись прийде час, ми все розкажемо.


З того часу наші вертольоти працюють лише на евакуації та перевезенні – Мінські домовленості забороняють інше. А домовленості ми почитаємо, ми ж не росіяни. Та це зовсім не значить, що вертолітники втрачають свою готовність знову шинкувати противника. Тренуємося, переобладнуємо, вдягаємо нічники, ну все як треба, одним словом… І авіанавідники у нас теж добре підготовлені, ну так, на всяк випадок…

А щоб не забували про нас на тій стороні, ми тут, поблизу лінії розмежування, вчора провели тренуваннячко екіпажів Мі-24 та авіанавідників. Звичайно, що тренувалися по умовних цілях, але де реальні – теж знаємо. І льотчики наші ще мають несплачені рахунки за друзів…

Роман Туровець




Top