Taras Chornovil: “Полазив фейсбуком і наскочив на цілу порцію нових “зрад” і “зрадочок”.

Я минулої ночі трохи полазив фейсбуком і наскочив на цілу порцію нових “зрад” і “зрадочок”. Схоже, що деякі з них ініціатори визнали неперспективними, а частину таки будуть розкручувати. На усі не відповісиш, Але дещо, що пов’язано з моєю спеціальністю, таки прокоментую. Це новий, ще не дуже розкручений тренд від “ольгінських”, що в Грузії забирають безвіз, а для українців його спершу стараються максимально ускладнити, а потім також анулювати.

Щодо своїх відносин з ЄС грузини нехай коментують самі. Наскільки знаю, ніяких серйозних кроків у цьому напрямі не робиться. З того, що озвучувалося в ЗМІ, то це бурхлива діяльність Саакашвілі з дискредитації Грузії й України (не влади в цих країнах, а саме держава і їх народів). Від нього, як згадувалося в західних виданнях, і пішли заклики щодо позбавлення грузинів безвізу. Чи вимагав він від європейців відгородити також і українців, достеменно не знаю. Ще було звернення з цього приводу органів влади аж однієї федеральної землі в Німеччині, де помітно представлені проросійські є євроскептичні сили, та ще виступи кількох євроскептиків у Європарламенті. От і все.


Тепер стосовно України. Щодо нас узагалі жодні дискусії не ведуться. Деяке збурення викликали заяви кількох польських урядовців і євродепутата Саріуша-Вольського (затятого друга Тимошенко й Саакашвілі, пригадуєте: він організував їм зустріч у Жешові та супроводжував майже до прориву кордону) про ледь не два мільйони українських біженців, яких прихистила Польща, а тому не мусить приймати мігрантів зі сходу. Але після цього в ряді європейських видань були опубліковані саркастичні викриття цієї брехні та підтвердження про лише 86 таких осіб. А решта ж – це звичні працівники, яких сам польський уряд і запрошує з України. Тому тривоги вмить розвіялися й фейк ні до чого не привів.

А натомість, існує зовсім інший, документ, який не готували спеціально для українців, а для більшості країн, яким ЄС надав права безвізу. Так от. Це лише офіційно зареєстрована пропозиція, яка цілком імовірно й не буде підтримана. Вона мусить пройти узгодження в Європейській Раді й Єврокомісії та затвердження в Європарламенті. Рішення стосується більшості близьких та частини далеких країн, яким безвіз надавався окремими актами за останній доволі тривалий період.

У чому суть і мотиви? Та все дуже просто. Побутує думка (одна з багатьох), що система безвізу вводилася без належного обліку та можливого прорахунку наслідків. Тому пост-фактум такий облік усе ж здійснити треба. Тобто визначити, скільки громадян поза межами ЄС потенційно планують скористатися безвізом у середньостроковій перспективі. Не скільки перетинають кордон, а скільки потенційно планують таку дію. А ще було заявлено, що обслуговування всіх баз даних та технічних засобів, які обслуговують систему безвізових поїздок, вартує чималих коштів, тому не зайве, щоб їх сплатили не платники податків у ЄС, а самі гості.

Усе це прозвучало трохи тривожно, тому поспішу розвіяти песимізм. Планується, що буде введена інтернет-реєстрація для бажаючих відвідувати ЄС за системою безвізу. На цій стадії буде здійснено перевірку, чи не має людина якихось заборон на в’їзд до ЄС, що загалом виправдано та вигідно. Тому реєстрація має стати й дозволом, який мав би полегшити безпосередній перетин кордону (хоча це не конче). Проводити таку реєстрацію та отримувати дозвіл треба раз на три роки – якраз ота середньострокова перспектива для аналізу міграційних потоків. А щоб реєстрацію проходили лише ті, хто реально планує їздити до Євросоюзу та для покриття згаданих вище затрат за такий інтернет-дозвіл має справлятися плата 7 євро (на три роки), що в рази менше за попередню вартість візи й послуг візового центру.

Але знову повторюю – це лише пропозиція, яку ще ніхто не розглядав і не конче її буде підтримано. Попри відсутність прямих загроз такет рішення будуть критикувати ряд лідерів країн, яких воно стосується, в тому числі й Петро Порошенко. Тож питання зовсім не вирішене. А ми зате маємо підстави викинути до смітника ще одну “ольгінську” “зраду” та пару “корисних ідіотів” чи “кремлівських консервів”, що її почали розповсюджувати.

Taras Chornovil




Top