Tally Bearson: “За что я не люблю до тихой ненависти ряд українських суспільно-историчних діячив?”

За что я не люблю до тихой ненависти ряд українських суспільно-историчних діячив?
За систематическое рзворовывание права Украинской нации и самих украинцев на Развитие.
Причем под маской “співчуття нарідним стражданням” у п..здуватій справі приниження честі, гідності и спроможності до розвитку власного народу ці персони подекуди перепльовують запаребрік аж гуде.
Їхня трактовка історії:
“Жили собі маленькі добрі, хороші розумні, працьовиті, дружні Українці з мрією про державу, але весь час на них не звідка нвалювалася злобна непереборна темна сила що весь той час загарбала їх та відкидала назад у темряву середньовічча.”
Коли це твердження починає тріщати по швах через повну п..здуватість, начинается уклон в обратную сторону “ааа!!, украинцы дурные, рукожопые, вороватые, кроме сраться и коррумпироваться ничего не умеют и вообще сами такие же как мордор”.
Висновки з ціх теорій ще цікавіші: “Якщо добрий та розумний Захід сюди не прийде та порядок не наведе та ще до того Росія не випарується у дивний спосіб остаточно й вся не буде нам життя бідосям”.
Обуеть оптимістично. Особенно в свете того, якіх героїв “національно визвольної боротьби” канонізують під цю теорію. Зазвичай невдах й незграб, що побилися головою об стінку та кинули в різний спосіб це п..здувате зайняття.
ото що маємо на виході. Як ми такі дурні та незграбні, північний схід такий непереборний, а той Захід нас пикою ткнув неодноразово що у російсько – українських стосунках він буде брати участь настілько, насіклько це відопвіда його інтересам, й не більш то що? Нам “поборотися без сподівань на перемогу” та згодом злити воду, суспільно історичним діячам здриснути на той самий “равнодушный”, але ж затишний Захід де писати пронизливі вірши про “Європа мовчала” та інші “страждання наріду”.
Буй вам.
1) мордорские замашки, которых есть в украинцах, говорят только о том, что дам, у сивій давнині, ми таки не особо отличались от московии. Отличались но не радикально. Тем больше, что и сами поучаствовали в создании оной. Потому всякие унії с таковой біли для нас более природными, как ни крути. Не стягували ми на Європу трохи.
2) А вот дальше, если даж не углубляться, а просто оценить события 20го века, становится понятна простая вешь. Развитие Украины в сторону Европы шло в сравнении с Московией уже чем дальше тем больше опережающим темпом.
Какими бы не провальными были визвольні змагання 1918 года, но Украина в 1930 таки получила жадану атрибутику Державности, пусть и в компромиссной шкуре УССР.
За страшную кроваво-красную цену, но из “тихих хуторків – рай для грабіжника”, або “суто грабіжницікої по суті” Січі перетворилася на державу з великою долею індустрії в економіці. Куйовой, малоефективної, але у 19 сторіччі похвалитися не могла навіть такою.
Те саме з природніми науками.
Як не крути, але таки завдяки військовій звитязі САМЕ українців СРСР увійшов до клубу переможців останньой війни “стінка на стінку”.
Й от усе це: наука, індустрія, звитяга, а не жалісліви віршики з затишної еміграції, й призвели то дого, що українці 2014 стали геть іншими у порівнянні з українцями 1918.
Тому ї добробати не перетворилися на банди чегового батьки, тому й не потрібні були ніяки “злуки” бо Украйна легко й непомітно зберігла унітарність, саме тому держава на дні економічної та соціально-ідеологічної кризи після агресії у чотири рази більшої за населенням та у 10 разів багатішої держави, для якої війна то сенс існування, легко не втратила 7% теріторії а відвоювала свої 93%, що у плани агресора аж ніяк не входило.
Саме тому що як не є, але літаки, пароходи, автівки, ткацьки верстати ми робили – ми ж зараз з нуля опановуємо нові ринки. Й що мені не кажить “як п..здив совок у Заходу”-ага Тойота на початку не п..здила-я бачу одне. Як той Захід драний совок підтримував у будівниціьтві, так й демократичну Україну точно не кине. Доведено з 1933 по 1993.
Ниття? Ниють всі. Ми просто про це не знаємо. А є по світу. Срач. Ой не треба тілько які всі дружні та чемні. Неосвіченість. Не п..здить. Є навть темні неосвічені євреї. Й нічого.
Так, ми багато в чому відстаємо від провідних країн. Але відстаємо на відсотки, не на прірву. А саме оте 20 сторічча крім всього довелощо вчитися здатні дуже швидко. Ціна страшна? 16 мілліонів життів? Згоден. Але це лише про наш борг перед тими хто загинув. Не “нити та переусвідомлювати”, а робити все щоб їх жертва не стала марною. Не більше, не меньше. Рів з крокодилами. Ота ментальна прірва, що зара позначається між нами та північним сходом і є той рів з крокодилами. Не зупинимось – років за 20-25 найменьше зазіхання у наш бік буде легко та автоматично призводити до чергової “гекатомби вагнерів” в одну калітку.
Коротше мусимо, можемо, зробимо.
Й не крадіть в нас наше право на розвиток й наші досягнення.
Я в Україну вірю на фанатично, я маю на те суто матеріальні підстави.
Хто як хоче.
Але місце того хто не вірить, а ниє та викриває- на цвинтарі. Там ниють.
Шо неясно?


Tally Bearson





Top