Николай Чаплин:”Війна-це шлях обману. Тому для перемоги над орками хитрість українців має бути на порядок вище за брехню московітів!”

Николай Чаплин

“Війна – це шлях обману”.
Тому для перемоги над орками хитрість українців має бути на порядок вище за брехню московітів!
————————————————————–
Останнім часом пожвавилося обговорення теми повернення Донбасу.
Генштаб, без сумнівів, має відразу декілька варіантів операцій по звільненню Донбасу і навіть Криму.
Хоча характер операцій на Донбасі та в Криму, вочевидь, буде різним. Проте, вони вже пропрацьовані у загальних рисах та отримують лише корективи, виходячи з тих змін ситуації, які нестримно відбуваються прямо на наших очах.
Щоб закрити тему Криму(поки) і зосередитися на Донбасі, просто залишимо тут один факт, без коментарів і пояснень. У 2018 році починається формування Корпусу Морської Піхоти України. Все. Ось це факт і нічого більшого.

Що стосується Донбасу, то тут ситуація динамічніша і вже давно нагадує стислу пружину. Стало відомо про те, що СБ ООН приступив до обговорення мандату “блакитних шоломів” на Донбасі. Але РФ заблокувала усі ключові питання, які повинні були вирішити миротворці. Зрозуміло, що, в першу чергу, йдеться про контроль над кордоном з РФ.
Тепер уже навіть ледачому і тупому зрозуміло, що перекрита межа з федерацією стане зашморгом для усього того наброду, який засів в окупованій частині Лугандона. Мало того, на цьому закінчаться “підвали”, тортури та інші речі, бо патрулювати населені пункти будуть “блакитні каски”. Також накриється мідним тазом увесь бізнес окупантів по мародерству і контрабанді.
РФ не може під цим підписатися, бо чітко уявляє, що через декілька місяців їй там буде нічого робити з дуже простої причини. Частина населення, навіть на окупованій території, залишилася вірній Україні. Сама ж упоротая частина уражених “русскомирским” вірусом, швидко покине регіон, щоб врешті-решт, не виявитися або на ножах “доброзичливців”, або на нарах з граничним терміном.
Велика частина населення, що залишиться, яка зараз лояльна до окупанта, у своїй основі – плазуни. Вони прогнуться під будь-яку владу, яка поставить їх в стійло. Щоб було зрозуміло, нам пишуть з окупованих районів Донецької області про те, що така публіка вже готує легенди, які вони стануть розповідати при фільтрації. Вже зараз вони чистять пір’їнки, щоб потрапити під амністію по легких правопорушеннях.
Вже збирають папірці і вивозять їх до родичів на материнську частину України, щоб в потрібний момент викласти все до явки з повинною і проситися під амністію. Які папірці? Ну, звичайно ж, викривальні близьких і знайомих, в скоюванні тяжких злочинів. Вони в курсі, що УК має опцію угоди із слідством, коли підсудний звільняється від відповідальності за інформацію, що дозволяє розкрити тяжкий злочин.
Ті, хто зараз ще ходить по Донецьку, випинаючи свою лояльність до окупанта, навіть і не здогадуються, що їх зняли на відео і фото, підібрали потрібні документи з їх підписами та інші дивовижні речі, які комусь стануть перепусткою в нове життя при укропах.
Загалом, усім цим громадянам можна побажати набратися терпіння і просто дочекатися, коли для них почнеться найвеселіша частина життя. До речі, навіть дружини на чоловіків збирають компромат. Їм ще простіше, бо вони розкажуть, що чоловіки погрожували фізичною розправою за допомогою зброї, і вони були вимушені публічно демонструвати екстаз від недореспублики. Але усе це настане трохи пізніше.


Федерація вже не має запасів, економіка насаджена на трубу так, що у неї вже аж очі на лоб вилізли, а на шиї висить даремний Крим, нерозумний Лугандон і безпросвітна Сирія. Дідусь Вова може влаштувати ще декілька каменів на шию, але й існуючих вже досить.
Ці “придбання” всмоктують в себе ресурси з ентузіазмом чорної діри і подібно до неї ж – нічого тямущого назовні не видають, окрім трупів, калік і психічно “бахнутых” відпускників. Навіть крадені автомобілі та вміст покинутих квартир вже закінчилися.

Аж ось тепер поставимо декілька риторичних питань про те, що саме сталося в ООН?
Ставлячи питання про мандат миротворців, чи було розуміння того, що Москва його заблокує?
А от найцікавіше питання: що потрібно було в першу чергу, мандат миротворців або відмова Москви? Якщо друге, то куди женуть Москву і цю шоблу в Лугандоні? Як усім стало зрозуміло, саме Кремль не бажає роботи миротворців, а значить – не хоче мирного рішення цій ситуація.
А тепер нехай кожен сам собі відповість на останнє питання:
– Особисто ви бачите мирний варіант рішення і якщо так, то чи справедливий він в цій ситуації?

В зв’язку з цим потрібно розуміти, що ВСУ, безумовно, готуються і швидше за все – вже готові до силового варіанту вирішення питання про відновлення територіальної цілісності України на Донбасі, навіть з урахуванням того, що РФ може ввести свої війська.
Чи вже не може? Теоретично – може, авжеж. Вони стоять уздовж наших кордонів. Але ввести їх в 14 році можна було, маючи приблизно зрозумілий результат.
Зараз цей результат вже не можна отримати за визначенням, а грандіозну бійку, із вже абсолютно іншою реакцією Заходу – легко!
Усі ці урочисті заходи з парадами військових країн НАТО, з прийомами в аеропортах техніки і озброєнь, із заходами кораблів Альянсу і США, ці постійні рухи Глобал Хоуков або навіть Аваксов по краю окупованих територій – гучні сигнали Кремлю про те, яка роздача тут намічається, якщо у дідуся Вови знову ручки потягнуться чесати улюблене місце, на якому не залишилося волосків, від цього заходу.

Ось ці оголошення про постачання летальної зброї в Україну носять деякий присмак відволікаючої операції. Просто потрібно звернути увагу на те, що усі розмови йдуть навкруги Джавелинов і Барретов, але ж окрім цього є і інші, ще цікавіші речі, але усі говорять про Джавелини.
З одного боку, це натяк Москві про параметри проблем, у разі чого, а з іншої – доки усі рубаються з ПТРК і мозгодробилками від Баррет, яким з того боку протиставляють перероблений на коліні під снайперку “Утес”, можна спокійно завозити багато цікавого і дуже потрібного, чого ні совок, ні пост совок не виробляли.
Тобто, зараз потихеньку робиться все, щоб в Москві пропало будь-яке бажання влізти за курощупа або іншу публіку в Лугандоне. Хоча, як ми писали раніше, такі настрої серед російських військових вже не новина. Вони чітко розуміють, що з іншого боку стоять не добровольці і залишки розваленої армії 2014 року, а регулярна армія, яка має масу не сплачених рахунків по 14-15 року і яка переживає, що такій можливості її можуть позбавити.

Але все таки, коли? На це питання є деяка теоретична відповідь, що дана 2500 років назад китайським полководцем Сунь Цзы в трактаті “Мистецтво війни”, закладених в програмах усіх військових учбових закладів світу. Ось, що він сказав із цього приводу, і кожен може знайти свій варіант відповіді, на це питання.

“Війна – це шлях обману.
Тому, якщо ти і можеш що-небудь, показуй супротивникові, ніби не можеш;
якщо ти і користуєшся чим-небудь, показуй йому, ніби ти цим не користуєшся;
хоч би ти і був близько, показуй, ніби ти далеко;
хоч би ти і був далеко, показуй, ніби ти близько;
заманюй його вигодою; приведи його в розлад і бери його;
якщо у нього все повно, будь напоготові;
якщо він сильний, ухиляйся від нього;
викликавши в нім гнів, приведи його в стан розладу;
набравши покірливого вигляду, виклич в нім зарозумілість;
якщо його сили свіжі, натоми його;
якщо у нього друзі, роз’єднай;
нападай на нього, коли він не готовий; виступай, коли він не очікує”

Це означає: все, що ми бачимо, робиться так, що б виглядати для супротивника потрібним чином і щоб він не зрозумів, що ми плануємо насправді. А ми – плануємо!

За матеріалами Anti – colorados:
http://defence-line.org/2018/01/den-p-chast-1/
http://defence-line.org/2018/01/den-p-chast-2/
http://defence-line.org/2018/01/den-p-chast-3/

Николай Чаплин




Top