Павло Бондаренко: “У 1933 році життя українця коштувало 5 доларів 8 центів”

Павло Бондаренко

У 1933 році життя українця коштувало 5 доларів 8 центів.

За всю свою довгу історію Україна не знала що то таке — масово ховати дітей, померлих від голоду. Ані у ХІ сторіччі, ані у сторіччі XVII, під час страшної Руїни, голоду не було – благодатні українські землі давали працьовитому народу хліб і до хліба.

Українці годували не лише себе, але й половину Європи, які б війни та природні катаклізми не прокочувалися нашими теренами. Ні за татар, ні за поляків, ні за турків, ані навіть за влади московських царів українські с ела не вимирали від голоду.

Виключення — ХХ сторіччя. За 70 років українці пережили три страшних Голодомори, які забрали життя близько 10 мільйонів осіб. Все це — за часів влади комуністів.


Так, тоді був неврожай. Так, була тяжка ситуація з продовольством. Але не в цьому причина масової загибелі українців у 1921-1923 роках. Причина в тому, що з формально тоді незалежної(!) Української Соціалістичної Радянської Республіки до Росії лише у 1921 році абсолютно безкоштовно було вивезено близько мільйона пудів самого лише зерна.

В самий розпал голоду до Полтави Совнарком на чолі з Леніним прислав ешелон з порожніми мішками для транспортування хліба. І якщо більшовики на увесь світ кричали про голод на Поволжі, то про страшний Голодомор в Україні мовчали. І лише цілком таємні накази уряду «незалежної» УСРР на чолі з «ширим українцем» Християном Раковським надсилалися.

28 червня 1921 року В. Ленін у телеграмі до Раднаркому та ЦК КП(б)У уряду “незалежної УСРР” пропонував «негайно відновити відправку хліба на північ, не менше тридцяти вагонів щодня». І вивозили. Набагато більше, ніж по 30 вагонів.

У 1932-1933 роках Голодомор теж було створено штучно. Селяни масово вмирали, а СРСР за 1932-1933 рік експортував 3,5 мільйони тонн самого лише зерна. Пізніше виправдовувалися: потрібні були кошти на індустріалізацію.

Але справа в тому, що тоді на тлі світової економічної кризи зерно в Європі не коштувало практично нічого. За ці роки СРСР виручив за зерно лише 50,8 млн. доларів. Беручи до уваги, що в СРСР в 1932-33 рр. від голоду померло мінімум 10 мільйонів осіб (з них в Україні – до 7 млн) життя кожної людини коштувало 5 доларів 8 центів.
Страшна ціна…

Не лише більшовики винні. в Європі відмовлялися вірити в мільйони смертей.Бо не дуже комфортно кушать під ранкову каву круасан, знаючи, що його спечено із зерна, відібраного у українських дітей. Краще вірити чесному слову більшовиків, що голоду в СССР немає.

5 доларів 8 центів…

Запаліть сьогодні увечері свічку на підвіконні вашої кухні…




Top