Роман Кулик: “Ми вирвались з однієї пастки, але сходу були втягнуті в іншу – затяжну війну з Росією”

Роман Кулик

Четверта річниця – ні про що не жалкую і не забуваю ціну проміжної перемоги в лютому. І дико, що дехто взагалі так ставить питання. Дико, що багато учасників революції почали розчаровуватись у тих подіях чи навіть доходити до монтянівської риторики, згадуючи насичені три місяці протистояння та їх наслідки. Революція – всього лиш трамплін, вирваний в схибленого тирана, але це був усього лиш трамплін, а не золоті ворота в ідеальне майбутнє. Все, що трапилось пізніше – і наша з вами відповідальність. Все, що нам так не подобається у поточній версії України – і наше недопрацювання в том числі. Якось інфантильного не визнавати цього, по звичці накидуючи гівна за свої нереалізовані сподівання виключно на поганих політиків, активістів чи ще когось – ніби вдаючи нерозуміння суті цієї гнилої постсовкової системи та суспільства в цілому.


Якщо хтось там почав “жалкувати” чи “сумніватись” – просто освіжіть пам’ять, які відбірні мразі тоді заправляли всією державою. У країни не було жодних перспектив, далі маячило прискорене згасання, експансія “руского міра”, кома і еміграція – чи тупо смерть. Ми вирвались з однієї пастки, але сходу були втягнуті в іншу – затяжну війну з Росією. Тож не дивно, що відчувається нестача пасіонарності, стресостійкості і все частіше помічаєш в друзів емоційне вигорання. Попри це – ми досі на ногах, місцями прогресуємо, місцями здаємо позиції, але ще повоюємо. Головне не втрачати орієнтири.

 





Top