Ричкова Тетяна: “люди хочуть, щоб у них був депутат, до якого вони можуть особисто звернутися, якого вони знають в обличчя не з екрану телевізора, а в реальному житті”

Рычкова Татьяна 1

…А судді хто? (с)
Так сталося в моєму житті, що я водночас є депутатом-мажоритарником по 27 виборчому округу у місті Дніпро і головою Дніпровської міської організації Партії «Блок Петра Порошенка» Солідарність». В обох статусах я не так давно.
Коли я очолила партійний осередок, майже одразу зіткнулася з тим, що більшість депутатів, обраних за відкритими списками за новим законодавством, зовсім невідомі виборцям власних округів і не виконують свої прямі депутатські обов’язки. Це і районні, і міські депутати. Така ситуація не лише в моїй партії, але і в інших теж. Є приклади накшалт, коли людина з великим авторитетом на окрузі, яку знають з дитинства, якій довіряють, набирала 28% і не проходила в депутати, а нікому невідома людина з іншої партії додала виборчий бар’єр з 17%.
То, може, цей закон недосконалий? Може, треба плідніше працювати над законопроектами? Можливо, треба робити роботу над помилками? А ще ліпше – не робити помилок взагалі і брати приклад з країн з розвиненою демократією, таких як Франція, Німеччина та інші країни – члени Євросоюзу, в яких діє мажоритарна виборча система?
Як депутат-мажоритарник я відповідаю перед кожною людиною, що мешкає на моєму окрузі. Моїм виборцям є, до кого звернутись і з кого спитати.
А тепер я хочу, щоб всі почули і побачили, хто з нардепів замість свого робочого місця знаходиться на збіговиську, що не має честі називатися Майданом. Більшість з них – не мажоритарники. Це депутати, що пройшли за партійними списками і надалі хочуть за ними проходити. Але їм потрібно себе вигідно продати на майбутні вибори. І замість того, щоб дивитись в очі людям, спілкуватись з ними, вирішувати їх проблеми, як це роблять депутати-мажоритарники, вони бігають по телевізійним каналам, шукають будь-який привід, щоб потрапити у камеру. Їх спілкування з людьми – це дистанційне спілкування через неживий предмет.
Так поїдьте у село, у віддалені райони міст, просто прийдіть до людей і спитайте, а що ж люди-то хочуть?
А люди хочуть, щоб у них був депутат, до якого вони можуть особисто звернутися, якого вони знають в обличчя не з екрану телевізора, а в реальному житті.
Ті, хто так вболіває за Міхо, поцікавтесь:
– а чи знята недоторканість з членів грузинського парламенту?
– а за якою системою проводяться вибори у Грузії?
– і чому він так вимагає в Україні того, що не втілив на власній батьківщині під час своїх неодноразових каденцій?
І не треба, шановні представники опозиційних сил, волати про коаліційну угоду, вимагаючи змінити виборчу систему. Бо положення про відкриті партійні списки було прописано в коаліційній угоді з вашої подачі, і це була ваша обіцянка і ваша відповідальність. Тому повертайтесь у коаліцію і несіть цю відповідальність за все, що ви включили в коаліційну угоду.


п. с.
Доречі.
Люди, що забороняють нам длубатись у носі!
Чому ви, шановні депутати із фракції “Самопоміч”, не голосували за зняття недоторканості з суддів?




Залишити відповідь

Top