Андрій Цаплієнко: “Сподіваюсь, що мої світлі харківські друзі, які одного разу врятували місто від темряви, не дозволять ворогу взяти реванш”

Досі спантеличений. Не думав, що так мене може вразити звичайна людська ненависть. Надто багато я бачив її за роки роботи на війні. Але цей сивочолий власник українського паспорту випромінював таку щиру лють до України, що її відчула вся знімальна група, і мимоволі захотілось розібратися, – що запускає в людині програму зрадника? Як успішний кандидат наук перетворився на ватажка терористичної організації?
Його підлеглі кажуть, що він віртуозно вмів переконувати. Жінкам надсилав фото вбитих на Донбасі дітей, чоловікам розповідав про світле майбутнє в обіймах росії. З них швидко сколотив підпільну організацію, яка мріяла взяти реванш за мертвонароджену в 2014му “Харківську народну республіку”. Наша контррозвідка зупинила росповсюдження отрути – підпільщики за гратами разом з сивочолим ватажком. Докази його злочину переконливі, втім, цей дідусь регоче сміхом Моріарті і обіцяє, що найближчим часом вийде на свободу. В нього потужня команда адвокатів, та і поважний вік дозволяє сподіватися на швидке звільнення з рук правосуддя. Я слухав його і думав про долю Харкова. Про те, що місто, одного разу заражене “русской весной”, ще не скоро прийде до тями. Таких, як цей “дідусь Моріарті”, тут надто багато. А ненависть до України, яку випромінюють “любітелі русского міра”, можно просто відчути в повітрі харківських вулиць. Сподіваюсь, що мої світлі харківські друзі, які одного разу врятували місто від темряви, не дозволять ворогу взяти реванш.





Top