Наталія Федорович: “Роботодавець зобов’язаний створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі”

Федорович Наталія Володимирівна заступник Міністра соціальної політики України

Нерівність в оплаті праці жінок і чоловіків


Відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.
Роботодавець зобов’язаний створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі; забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками; здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці.
Натомість в Україні все ще існує нерівність в оплаті праці.
У першому півріччі 2017 року середньомісячна заробітна плата чоловіків склала 7779 гривень, тоді як жінок – 6243 гривні. Найвищі зарплати в Україні зафіксовані в сфері фінансової і страхової діяльності. За цим видом економічної діяльності різниця у середньомісячній оплаті праці чоловіків і жінок є ще більшою – чоловіки у середньому заробляють 16 469 гривень, а жінки – 10 846 гривень, що приблизно на 40% менше.
Найнижчий рівень зарплат у сфері організації харчування: оплата праці чоловіків складає 5254 грн, а для жінок – 4736 грн на місяць.
Загалом чоловіки заробляють більше за жінок в усіх сферах економічної діяльності, окрім сфери адміністративного та допоміжного обслуговування, де зарплати жінок та чоловіків є одинакові – 5480 гривень у жінок та 5440 гривень у чоловіків.
Майже однаковий рівень оплати праці жінок і чоловіків у тих сферах, які не дають високого заробітку: освіта (6045 грн – у жінок, 6244 грн – у чоловіків), охорона здоров’я (4927 грн – у жінок, 5500 – у чоловіків)
В Україні на розмір заробітної плати впливає багато чинників, але на мою думку інсують два найважливіших:
– Природні та звичаєві обставини
Цей чинник зумовлений тим, що переважно жінки беруть відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, лікарняні по догляду за хворими членами сім’ї. Для повноцінного повернення у професійне середовище потрібно близько 6 місяців. В результаті цього жінки отримують нижчі зарплати, повільно просуваються кар’єрними сходами, мають нижчий рівень економічної незалежності та гірший доступ до фінансових ресурсів і прийняття рішень.
– Наявність структурної зайнятості.
Жінки зайняті переважно у видах діяльності з нижчим рівнем середньої заробітної плати – наданні комунальних та індивідуальних послуг, діяльності готелів та ресторанів, освіті, охороні здоров’я та соціальному забезпеченні, у яких жінки становлять переважну частку (60-83%) працюючих громадян.
Важливе значення у скороченні розриву в оплаті праці має профорієнтація серед учнів загальноосвітніх шкіл, у тому числі із сільської місцевості. Дівчата мають активніше вступати на спеціальності, які в майбутньому принесуть високі заробітки. Це стосується сфери інформації та телекомунікації, фінансової та страхової діяльності, мистецтва та спорту.
Потрібно також заохочувати і полегшувати доступ жінок до раніше заборонених професій шляхом покращення умов праці, охорони здоров’я та безпеки праці.
У квітні цього року Урядом затверджена Концепція Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Метою виконання Програми є удосконалення механізму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства та впровадження європейських стандартів рівності, у тому числі щодо оплати праці.




Залишити відповідь

Top