фільм "Вбивство Павла"

Андрій Лаврик: “Чому я так прискіпливо і критично ставлюсь до фільму “Вбивства Павла”

Ви вимагали від Андрєя Владіміровіча аргументувати, чому він вважає документальний фільм-розслідування «Вбивство Павла» фуфєлом, тож тримайте. Тримайте також і ті, хто не вимагав. 

Для початку. Тримайте у голові, що Андрєй Владіміровіч має чималий досвід не тільки журналістських розслідувань, але й маніпуляцій фактами. То ж я можу дивитись на це розслідування не тільки як сторонній глядач, але й як… ммм… спеціаліст у згаданих галузях. А тепер ідемо далі.

Буду писати тезисно.

З перших хвилин фільму стає зрозуміло, що автори взялися шукати не відповіді на питання, хто і за що міг вбити Шеремета, а пройоби слідства у справі. Намір благородний, але особисто мені незрозуміло, як можна знайти оті пройоби, не маючи на руках матеріали справи – ми ж разом з авторами не знаємо, до чого реально докопалося слідство, що у нього є. «Також команда здобула докази, які вказують на можливу причетність до справи головної спецслужби країни – СБУ», – зазначається на початку кіна. Ну, ви зрозуміли: глядача із перших хвилин налаштовують на те, що автори знайшли нехілу #зрада.

В усьому фільмі Павло Шеремет згадується як провідний журналіст «Української правди». Але жодного разу не сказано про те, що він був директором і фактично співвласником видання. Пояснення такого замовчування у мене немає. Хтось скаже, що це не має жодного стосунку до справи. Але офіційне слідство, наскільки відомо, шукало версії причин убивства також і в бухгалтерії УП.

Автори наводять телефонну розмову з водієм таксі, авто якого потрапило на камеру тієї ночі під будинком Шеремета. Понад те, у світло фар того таксі, згідно твердженню авторів, потрапила жінка, котра щойно встановила бомбу під днище авта Павла. «Знайшли водія через пасажирів, яких він підвозив тієї ночі, і зателефонували йому», – говориться в фільмі. Нам розказують, що з таксистом, цим буцімто цінним свідком, поліція не спромоглась зв’язатись. Але не показують і не розказують, чи бачив таксист людину, що вірогідно заклала бомбу, і її спільника. Ось вам таксист, він там був, поліція його не опитувала – решта – нецікаво.

Далі згадується цінний свідок, якого свого часу дуже шукала поліція. Хатія Деконаїдзе у кадрі каже, що обличчя цінних свідків показувати неможна. Автори хваляться, що здобули відео, на якому видно обличчя свідка, і показують його. Молодці, чо.



Читайте також:

Автори також стверджують, що їм вдалося встановити маршрут імовірних кілерів далі, ніж це зробила поліція. Вони показують відео, зняте в 900 метрах від місця закладки бомби. На ньому видно зі спини мужика і бабу у чорних куртках з капюшоном (до речі, стверджувати, що у мужика був капюшон, я б не став – його не видно), які кудись йдуть. Автори зазначають «виразний логотип на спині» мужика. Так, на спині мужика щось намальовано, але що саме – не розгледіти.

«Зранку жінка у темних окулярах іде у напрямку будинку Павла», – говорить голос за кадром. Так, це дуже підозріло, що літнім сонячним ранком по центру Києва ходять жінки у темних окулярах, ага. «Ймовірно, жінка залишилася, щоб стежити…» Далі нам показують, як людина, що вдає із себе Шеремета, сідає в авто і їде. Потім відео з камери спостереження: з’являється чувак у чорній куртці з капюшоном, на спині у нього щось намальовано, але х/з що. «Малюнок дуже нагадує той, що зафіксувала камера вночі!» – заявляє голос за кадром. Але, повторюсь, що саме намальовано на спині як нічного, так і вранішнього чувака, роздивитися нереально. Ну, і начхати на те, що раніше поліція вже повідомляла, що з’ясувала, звідки, скоріш за все, кілери стежили за Шереметом перед вибухом (з незаселеного будинку, звідки видно як будинок Павла, так і перехрестя, на якому стався вибух).

У фільмі розповідається, що години за три до закладки бомби, десь о 23:00, Шеремет зустрічався з вождями «Азову», радив їм щодо протесаної акції, що планувалася на наступний день. Як я зрозумів з відео, вони кагалом з шести людей пошнепали кудись в кафешку на «тьорки». Цікаво, що автори не показують нам, як і коли Шеремет повертався додому. Деталь не суттєва, але.

Такий собі Костя з охорони Білецького, що прийшов на зустріч із Шереметом, «палить» сіру «Шкоду», в якій сидить якийсь мужик. Також він стверджує, що коли вони проходили повз, з арки вийшов якийсь дядько і став поводитись схвильовано. Дуже підозріло для людини, що серед ночі раптово наштовхнулась на шістьох здорових хлопців. Стопудово – шпійон.

Далі нам показують маневри водіїв «Шкоди» і «Мерседеса», припаркованих на місці події. І як за допомогою спеціаліста з Німеччини роздивлялися номера «Шкоди».

Автори з’ясовують, що «Шкода» за реєстром належить такій собі Наталії Зарецькій. І видають такий перл: «Результати пошуку по відкритих джерелах не дозволяють зв’язати цю жінку з убивством Шеремета». Ну, це не перша невдала спроба знайти вбивцю через Гугл, сподіваюсь, розробники пошуковика вдосконалять його «двіжок». Тим не менш. Автори йдуть до Зарецької, і та в непідробному ахує від того, що в неї є сіра «Шкода». Особисто у мене виникло враження, що вона не придурюється. Однак далі трапляється дивина: автори стверджують, що за два тижні після розмови жіночка «пригадала», що записала автівку на себе на прохання знайомого – такого собі Ігоря Устименка. У мене виникла стійка підозра, що до розмови із журналістами пані навіть не знала про існування Ігоря і сірої «Шкоди».

Десь на 35-й хвилині фільму нам показують спілкування з Ігорем Устименко, відзняте прихованою камерою. Мужик дійсно поводиться дивно, подивіться, кому цікаво. Мені особисто незрозуміло, чому він погодився на ту дуже незручну для нього розмову з журналістами, навіщо воно йому було треба? У мене є два припущення: 1) він хотів з’ясувати, чи дійсно камери записали його у ту ніч; 2) його хтось дуже попросив піти на розмову з журналістами, хтось, кому було важко відмовити. Втім, він підтверджує, що був на тому місці і в той час, але пояснює, що там робив, дуже плутано. Можна лише зрозуміти, що він, за його словами, займався стеженням за якимись неповнолітніми на замовлення приватної особи.

У фільмі ми не чуємо питання, чи бачив Ігор як закладали бомбу чи ще щось підозріле. Натомість авторів до всирачки хвилює, чому він купив машину не на своє ім’я.

Далі, розповідають автори, джерело у державній структурі із доступом до конфіденційної інформації погодилось допомогти репортерам з’ясувати, чи не працює Устименко в СБУ (до речі, питання: а чому не пробили, чи не працює він раптом в МВС?). І джерело з’ясовує, що станом на 2014-й працював. Ось тут виникає питаннячко: чому автори не сказали, що Устименко в 2014-му з СБУ звільнився, тобто, станом на ту ніч вже зо два роки, як в «конторі» не працював? Припустимо, вони не мали наміру ввести в оману глядача. Тоді або джерело їх трошки надурило, або вони трохи лукавлять про його природу – воно не має більш-менш актуальної інформації про працівників СБУ, тому що не має стосунку до державних органів України. Якщо моє останнє припущення вірне… Утім, не хотілося б плодити забагато припущень.

Насамкінець автори «попросили усіх ключових посадовців прокоментувати їхні знахідки». «Президент Порошенко залишив запит без відповіді», – говорить голос за кадром. Еммм…. Ну, я теж коментувати не буду. Хоча…

Автори цього фільму-розслідування – Дмитро Гнап, Ганна Бабінець та Влад Лавров – мають до президента Порошенка специфічний інтерес. Якщо ви забули – вони є авторами скандального розслідування «Офшори президента», в якому звинуватили Порошенка у незаконному виведенні грошей за кордон та в ухилянні від сплати податків. Розслідування це викликало скандал і в журналістській спільноті – низка колег звинуватила авторів у маніпуляціях і відвертому перекручуванні фактів. Скандал став ще «веселішим», коли Влад Лавров у продовження розслідування «офшорів» опублікував коментар «експерта з Кіпру» Єлени Константіну. Лавров попросив Константіну вивчити юридичний документ, складений грецькою мовою, і та заявила, що в документі вказано, що компанія Порошенко фактично вивела за кордон 4 млн. євро готівки. Хоча українські спеціалісти з грецької мови, не дотичні до справи, переконані, що в документі про готівку не йдеться. Понад те, згодом з’ясувалося, що Єлена Константіну мешкає не на Кіпрі, а в Москві, і може бути дотична до російських спецслужб. Ну, це щоб ви розуміли, чому я так прискіпливо і критично ставлюсь до «Вбивства Павла».

Андрій Лаврик



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *