Оксана Машовец: “Кіло лікарської ковбаси та кіло “голанського сиру” по талонах щомісяця – це була якась там льгота від держави за совкових часів”

Оксана Машовец

За фашистської окупації Дніпровської області моїй покійній бабусі було 14 років. Вона та її подружки лили собі на ноги розпечену олію, щоб ноги гнили та смерділи. Бо таких дівчат фашисти не забирали до Німеччини, гидували. Шрами від опіків залишилися на все життя. Частенько, поглядаючи на них, бабця розповідала мені, як діти працювали на заводі, де вироблялися набої, як вони крутили канати для фронту, стераючи шкіру на руках до кісток, як ховалися в лісі у партизанів, рятуючись від обстрілів з “Катюш”, як из гнійними ногами збирали на полі пшеницю, а стирня постійно проколювала пухирі, від чого рани не могли довго загоїтися. З чоловіків, хто не здатен був підти в партизани або на фронт – старих та немічних дідів і калік – в живих фашисти не залишили нікого – всі були розстріляні одразу, як тільки загарбники з’явилися в Павлограді.
Кіло лікарської ковбаси та кіло “голанського сиру” по талонах щомісяця – це була якась там льгота від держави за совкових часів після війни, та доплата “в три копійки” до пенсії – за часів незалежної України.
Бабця варила смачні борщі та вареники, любила слухати пісні Ніни Матвієнко, і все життя працювала на українській землі.
А каєна так і не заробила.






Top