Геннадий Афанасьев Крым

Hennadii Afanasiev: “Люди, яким я дарував посмішки, тепер викликали ненависть в серці й оскал на обличчі”

“Так, моє життя стало іншим. Люди, яким я дарував посмішки, тепер викликали ненависть в серці й оскал на обличчі. Я відчував себе вовком серед стада дурних овець, яких брехливі пастухи погнали на забій ‒ а вони і раді старатися йти.  Серед тих, хто продався за дешеві обіцянки і популістичні гасла. Серед людей, які носять «кайдани» на своїх руках, пута в серцях і умах. Вони публічно спалювали українські прапори на вулицях. Вони випалювали українські герби, влиті в граніт. Вони збивали українську символіку молотами і кувалдами. Вони руйнували все, що символізує Україну. З ненавистю берсерків (воїни, які перед битвою приводили себе в стан підвищеної агресії), з диким сказом, з піною з рота і засліпленими очима. Вівці, яких ведуть брехливі пастухи на бійню.
Я відчував себе вовком серед стада дурних овець, яких брехливі пастухи погнали на забій ‒ а вони і раді старатися йти
Їхні душі немов відчували неминуче майбутнє і билися в передсмертній агонії. Оголосили полювання на відьом. Викрадали, катували, мучили всіх, хто не такий, як вони. «Россійська весна» почалася зі штурму військових баз і вбивств українських військових, в лісах на пролісках лежали мертві тіла кримських татар і українців. Кров, насильство і смерть ‒ обличчя сучасної Росії. У той час хотілося плакати від безсилля і злості. Але насправді не такими і безсилими ми були…”



Читайте також:
Hennadii Afanasiev



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *