Петро Олещук: “Щодо нашого “безвізу”

Безвизовый режим Украина

Щодо нашого “безвізу”.
Так трапилося, що за останній час я вивчив усі відповідні документи, думки експертів та публікації, які були на цю тему.
От що я вам можу сказати.
Безвіз нам справді може бути наданий протягом наступних кількох місяців, хоча є певні підводні камені, які можуть загальмувати цей процес на невизначений період часу.
1. Чому Грузія зараз, а Україна – ні. Треба сказати, що ми йшли до Грудня з Грузією паралельно. Потім у грудні ЄС заблокував асоціацію для нас обох, висунувши умови повернення до цього питання.
Тепер слідкуйте за руками. Для Грузії умовою вступу у дію безвізу є ухвалення механізму його припинення.
Для України погодження механізму припинення безвізу є відправною точкою для початку “тріалогу” – міжінституційних переговорів за участі Європарламенту та Ради ЄС, які, власне, і означатимуть реальне схвалення “безвізу”.
Відповідно, коли для Грузії безвіз уже ухвалений, для України лише мають розпочинати дискусію з цього питання.
Ні для кого не є секретом, звідки “ростуть ноги” у подібних рішень. На них наполягала Франція. Теоретично, аби відтягнути вступ у дію “безвізу” для України до кінця президентських виборів у себе. Хоча, як на мене, обгрунтування є досить слабким. Ну не думаю я, що Україна – справді настільки важлива для французів країна, що “безвіз” для неї так сильно їх налякає, що ті кинуться голосувати за Ле Пен. Але, так чи інакше, Франція свого домоглася.
2. Сам механізм “припинення безвізу” мають начебто розглянути у середині лютого в Європарламенті, а наприкінці місяця – Рада ЄС. Як тільки він буде узгоджений, це, теоретично, відкриє можливості для тріалогу по українському безвізу.
Хоча ніхто вам не скаже, коли саме цей тріалог може відбутися і чи відбудеться взагалі.
3. Всі офіційні європейські речники повторюють, що “безвіз буде” і буде через кілька місяців. До певної міри, вони мають рацію. Але, власне, на рівні Європарламенту та Єврокомісії жодних заперечень щодо українського безвізу і не було. Вони, в принципі, готові хоч завтра його санкціонувати. Проблеми – на рівні Ради ЄС, де представлені національні уряди країн-учасників. Саме Франція через Раду ЄС загальмувала процедуру минулого року. І ніхто не скаже вам, як буде змінюватися динаміка позицій національних урядів країн ЄС.
4. Теоретично алгоритм виглядає приблизно так. У лютому спершу Європарламент а згодом і Рада ЄС голосують механізм припинення безвізу. Механізм йде на публікацію, а інституції розпочинають тріалог по Україні. Для Грузії він тривав буквально день. Далі відповідне рішення вноситься до Європарламенту, той його голосує. Далі Рада ЄС затверджує. Далі термін, передбачений для публікації документу. І, нарешті, десь у травні все це має запрацювати. Саме так його описують наближені до європейських інституцій журналісти.
5. Практично ж маємо ситуацію, що поки що жодних реальних рішень по “безвізу” для України не ухвалено. Є лише декларації та обіцянки. Якщо якійсь із національних урядів захоче “завалити” процес – він його завалить (див. Франція).
Нагадаю, що вже скоро парламентські вибори в Нідерландах, де найвищий рейтинг має політчина сила, що виступала ініціатором “антиукраїнського” референдуму щодо Угоди по Асоціації. Як думаєте, чи підтримуватиме вона “безвіз” для України, якщо сформує уряд? Далі – президентські вибори у Франції, де поки що лідером рейтингів є М. Ле Пен, що є відвертою українофобкою. Її гіпотетичне обрання теж не дуже сприятиме “безвізу”.
6. Звісно, не факт, що антиукраїнські політики очолять владу у Франції чи Нідерландах. Тим більше, не факт, що вони почнуть блокувати “безвіз” для України. Але теоретично вони можуть це зробити, і тоді ніхто нічого з цим зробити не зможе. Тим більше, що далі ЄС вступає у цілу низку національних виборів, і буквально у кожній країні до влади можуть прийти євроскептики, що цілком можуть виразити свій “скептицизм” блокуючи “безвіз” для України. Тож, чим довше буде тягнути ЄС з безвізом – тим менша реальна імовірність його надання.
7. Зрозуміло, що європейським інституціям це теж не дуже подобається. Не дуже подобається це різним єврокомісарам та євродепутатам, що постійно обіцяють Україні “безвіз”, але поки що нічого конкретного не зробили. Виставляючи себе ідіотами, що нічого не розуміють і не контролюють, вони втрачають і владу, а тому, до певної міри, у безвізі для України вони зацікавлені, і, можливо, будуть щось для цього робити. Не надто багато, але щось точно робитимуть, тому, не виключено, на нас чекатиме традиційна єропейська забавка – євробюрократи проти національних урядів.
8. У підсумку, долю “безвізу” для України зараз ніхто не передбачить. За позитивного сценарію – він успішно запрацює уже у травні. За негативного – Грузія стане останньою країною Східної Європи, що одержала безвіз. Поки що особисто я розцінюю обидва сценарії як однаково ймовірні.
9. І не треба мені писати у коментарях, що “нам цей безвіз не потрібен”, що “у нас грошей немає”. Назбирати на автобусну мандрівку до Польщі або Угорщини може якщо не кожен, то більшість українців. Було б бажання. І для цієї категорії оплата 60 євро за візу – це не така вже й мала сума. А їздити треба. Одна з причин нашої нинішньої кризи у тому, що були цілі регіони, жителі яких елементарно не виїздили з власних областей роками. Їм у 2013 році навішали з легкістю локшини, що після підписання “Асціації” з них у ЄС будуть робити консерви, а тих, кому пощастить, “зроблять геями”. Якби у нас у суспільстві була елементарна мобільність та відкритість – це була б навіть ментально інша країна. Так що безвіз потрібен, хоча і його ненадання великою трагедією не буде. Справді, у нас є важливіші проблеми.
10. На цей процес в Україні вже не може вплинути ніхто і ніяк.


Петро Олещук




Залишити відповідь

Top