Родіон Шовкошитний: “Савченко – ще одна зброя гібридної війни”

Друг був в мене. Женька “Чех”. Одного червневого дня він сказав, что завтра йде на обмін. Сепари міняли п’ятьох полонених українських бійців на нього. Серед тих п’яти була “Куля” Савченко. Тоді, перші місяці літа 14-го, ніяких монополій Рубана чи СБУ ще не було. Домовлялися всі як міг і з ким міг, напряму чи через посередників.

Відмовити не вийшло. Марно. З Родєй Григор’яном негайно виїхали з Києва до Щастя. Хотіли встигнути ще раз поговорити. За Женю тоді грошову винагороду давали. “Чех” хоч і жалів бавовняних українців, та до кадирівців з русліками такої слабкості не відчував. Тобто, полон для нього дорівнював тортурам і неминучій смерті: то були часи вспоротих животів та відрубаних кінцівок. Вже на місці, коли ми приїхали, він зізнався, що планує зі своєю групою засідку. Будуть відбивати. А там вже як Бог дасть.


Весь той день ми так і провели там в очікування підтвердження з тієї сторони щодо обміну. Розмовляли про мутки з сепарами Мельничука, про якісь його бізнес справи з луганським сбушніком-смотрящім, про Яроша, про палаючі бтр-и на Майдан. Про все таке інше. Про Савченко лише те, що стосувалося справи. Вона була звичайним бійцем, яких тисячі, і полон яких не становить якої небуть інформаційно-матеріальної цінності для ворога. Єдине, що її вирізняло з-поміж інших полонених – гендер. Жінка в полоні – звучало і звучить.
Підтвердження з тієї сторони в той день так і не пролунало. На зв’язок ніхто не вийшов. Як і потім. Ситуація змінилася і обмін було скасовано. А змінилося те, що якраз почалася медійна компанія: “Смілива українська льотціча в полоні”. Акції “Кулі” миттєво зросли. Вона потрапила у “вищу лігу”.

У вересні 14-го в полон потрапив побратим “Лис”. Скоро буде 2 з половиною роки як він там. Таких “ветеранів”, зі схожим терміном ув’язнення зараз там чи 17, чи 18. Це група “недоторканних”. Їх не міняють. Міняють “свіжих”. Цих ні. Ні за яких умов. Бо вони – засіб маніпуляції. Бо такими легко підбурювати суспільство. Легко показати, що монополісти з СБУ не можуть впоратися зі своєю роботою.
І от коли я бачу як Мевдведчук-Савченко лізуть в перемовний процес, то єдиний сенс, який у тому вбачаю – саме такий. “Україна не змогла, а я домовилась”. Так, родичам байдуже, хто і як повернув їхнього воїна додому. Це зрозуміло. І ми всі сподіваємось, що “Лиса” повернуть найближчим часом. Але це ще один з фронтів цієї гібридної війни, і Савченко – її зброя. Питання в тому – в який бік та зброя направлена, який “скотч на її рукаві”.
Всім нам варто це розуміти.

Rodion Shovkoshytnyi




Top