Андрій Куликов

Головою Комісії з журналістської етики став досить сумнівний персонаж – Андрій Куликов

2 грудня на засіданні загальних зборів однойменної всеукраїнської громадської організації (ВГО «КЖЕ») телеведучий і радіожурналіст Андрій Куликов став головою Комісії з журналістської етики (замінив Мостового – тестя Анатолія Гриценка). Прошу почитати за цю персону:

“Андрій Куликов із серпня 2007 року стає ведучим політичного ток-шоу «Свобода слова» на телеканалі ICTV, контрольованому зятем Кучми Віктором Пінчуком. Двічі — чогось саме за правління Януковича — здобував премію «Телетріумф» як «ведучий року», один раз — у номінації «Найкраще політичне ток-шоу року». Куликов був серед п’ятірки «профільтрованих» журналістів, запрошених 2011 року в гості до заміської резиденції Януковича «Межигір’я»; репортаж про «гостювання», ретельно «відредагований» в адміністрації Віктора Федоровича, був показаний на телебаченні. Ось цей «зоряний склад»: Євгеній Кисельов, Савік Шустер, Олександр Ткаченко, Ігор Гужва, Михайло Подоляк. Запрошених заздалегідь попередили про «редагування», вони проти цього не протестували, погодившись із такою «свободою слова». Наводити оцінки такої поведінки з боку значної частини журналістів не стану, бо надто багато там нецензурних чи наближених до них висловів…



Читайте також:

А тепер — спеціально про діяльність Андрія Куликова за останні два роки. Точніше, тільки про деякі її фрагменти. Ось Куликов веде «Свободу слова» на ICTV і весь час намагається стати над сутичкою, знайти максимально нейтральну позицію між добром і злом, між чорним і білим, між агресором і жертвою. Далі він зосереджує увагу на питанні про примирення України з агресором, хоча таке «примирення» нормальною мовою зветься капітуляцією.

А ось Куликов їде в Донецьк з метою подивитися, що там діється, — і його вільно пропускають бойовики, і йому дають доступ на місцеве телебачення. Луганчанин, журналіст «Дня» Валентин Торба, змушений полишити рідне місто через повну неможливість професійно працювати там, коментує цю поїздку так: «…На окупованій території журналістики як такої не існує. Існує пропаганда. Причому зухвала і страшна у своєму цинізмі. Дивно, що саме брехунів ведучий програми «Свобода слова» називає колегами. Саме проросійські пропагандисти є співучасниками того злочину, який коїться на Донбасі.

Безумовно, журналістська діяльність не може обмежуватися кордонами. Спілкування з усіма сторонами конфлікту — це принцип об’єктивності. Але за такими експериментами залишається головне питання — наскільки етичним є участь в телешоу на бандитських каналах, які окуповані так само, як і земля Донбасу? Наскільки етичним взагалі є сидіння з ними за одним столом з апеляцією до «розуміння одне одного».

Окрім етики, виникає ще й питання участі в інформаційній війні. По-перше, без санкції російських спецслужб жоден телеканал на окупованому Донбасі ніколи не дасть дозвілу на ефір з українським телеведучим, і це треба розуміти. По-друге, такі «діалоги» не мають нічого спільного з пошуком порозуміння. Навпаки, їх метою є демонстрація Заходом того, що на бандитських теренах квітне демократія».

Повернувшись із Донецька, Куликов опублікував чергову колонку у виданні «Новое время», де, зокрема, заявив: «…Я виступаю за те, щоб наше керівництво публічно і без посередників вело переговори з представниками невизнаних республік. Так ми покажемо, що не боїмося говорити про те, що в нас болить; що наші пропозиції чесні, відкриті й показові. Таким чином, ми зможемо перевірити свої погляди і пропозиції громадською увагою людей, які там живуть». Годі й казати, що «люди, які там живуть», не отримують об’єктивної інформації ні з місцевих, ні з російських медіа, ба більше — якщо вони почнуть якось виявляти свою «громадську увагу», то їх швидко відправлять у сумнозвісні підвали терористичних «спецслужб».

І, нарешті, у березні цього року в Маріупольському державному університеті видано навчальний посібник «Довідник професійного журналіста», який учить, зокрема, застосовувати термін «ополченці ДНР/ЛНР» замість «сепаратисти» та «терористи». А от «наших військ» не повинно бути — тільки «українські». Один із тих, хто складав «Довідник професійного журналіста», — тодішній голова правління ГО «Громадське радіо» Андрій Куликов, нині голова КЖЕ.”

Богдан Карпенко



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *