Тарас Чоронвіл: “Вітаю Саакашвілі у хорошій компанії”

А ви звернули увагу, що коли політична сила чи окремі персонажі йдуть у політику виключно з акцентацією на тому, що вони “нові обличчя”, то починає дуже сильно разити нафталіном? Особливо красномовний приклад партії, яка навіть назву собі вибрала “Нові обличчя” – пригадуєте земельні скандали в Коцюбинському, рейдерство, замах на мера… Але таких дуже багато. Ми чули гарну казочку про “Силу людей”, а придивилися до прізвищ – та сама Партія Регіонів. Партія Воля потонула в популізмі, Демальянс уже засвітився своїми корупціонерами, зараз їх поспіхом скинули, але все одно аж віддає душком “я хочу бути як Тимошенко”. Абсолютно не виправдала сподівань і розкручена Самопоміч.
Зараз іще Саакашвілі зі своїм “Рухом нових сил” вирішив доказувати незмінність цього правила… Спершу виникає відчуття фаталізму – невже всі нові така відверта бридота? Потім заспокоєння: не всі, а лише ті, хто нічого доброго за душею не мають і єдине, що можуть – хвалитися, що вони “нові”. Реально хороших і перспективних багато, просто поки всі ці “нові” лушпайки не перегниють і не відійдуть в утиль, нормальним важче буде зорганізуватися й пробитися, та й ми ж їх за цими горлопанами не помічаємо.
А щодо Саакашвілі, то вітаю його в хорошій компанії – десь між Балашовим і Гриценком у другій лізі. Надіюся, що у вищу він уже ніколи не вернеться, та й у першу, де зараз товчеться наша парламентська опозиція, йому навряд чи вдасться пробитися. Вичерпаються інформаційні приводи, на яких ще можна привертати до себе увагу, і він, як і будь-яке тріпло, просто зникне. Пригадуєте, був уже такий Абромавічюс? Навіть я тоді купився на його: “Нікуди не поїду з України, боротимуся тут за чесну й прозору владу…” Поїхав, спробував поторгувати фейсом на посаду міністра економіки Литви. Програв через недостатній рівень компетентності…
І ще одне – тут таваріщ Саахов трошки блюзнірством зайнявся, порівнюючи свій антирух до Руху Чорновола. Так от, у Вячеслава Чорновола таким, як Саакашвілі з його рухерами кожна п’ята стаття в двох останніх томах присвячена. Він їх там називає і розкольниками, і амбітними карликами, що руйнують єдність демократичних сил, і провокаторами, які (свідомо, чи несвідомо) працюють на користь ворога… Багато там можна знайти влучних визначень.
А от прихильникам Саакашвілі в нашій країні аналогії знайти, либонь, трудно. Навіть найвірніші прихильники Тимошенко чи Ляшка залишали в голові трошки місця для аналізу, сумнівів та інтелекту. Пройшовся по коментах на його сторінці серед прихильників – скоро зрозумів, що мені це нагадує. Щось подібне наскочив на блогах рашистського путінського руху “Наши”. Ну ще напевно так некритично можуть поводитися сучасні фанати його співвітчизника Йосипа Джугашвілі-Сталіна… Той самий “культ лічності”.  І звідки він отаке шумовиння у нас відшукав?


Тарас Чорновіл





Top